нові історії

Приносить мені синочок два мигдальних горішки зі словами:
— Це тобі і лялі в животику. Ти один собі з'їж, а другий (для лялі) проковтни. А ляля в животику собі сама з'їсть.
Тепер мені все по два смачненьке приносить. І уважно дивиться, чи дійсно ковтаю. А якщо є тільки одна штучка, то приходиться тільки ковтати.

Андрюша (5 років) навчає меншу сестричку:
— Не ходи без трусів. Ось виростеш, будеш без трусів ходити.

Син (5 років) сидить на вікні, чекає, коли приїде тато. По двору проїжджає точно така ж машина, як у нас:
— Ну, майже тато!

Втомлений тато лежить на дивані, щасливі діти влаштували з його спини скелю динозаврів. Незабаром їм це набридло, стали папу будити, щоб пограв з ними. Папа відкрив одне око, і Наташа вигукнула:
— Він живий! Він не спить! Я сама бачила, як він око показав.

Ліза (5 клас):
— Ленін — це чоловік, який зробив революцію. Він дуже багато людей стратив. Його вбила тітка. І ще він показував рукою вдалину і говорив: «Йдете? Ідіть».

Дочка (8 років):
— Мамо, а як дізнатися, що кішка захворіла?
— По носі...
— А якщо проносу немає?!

Син (3 роки) видав:
— А навіщо гроші жаліти? Вони ж не люди.

Чоловік вдягає Сашку. Каже:
— Давай швиденько, як в армії, раз-два, раз-два.
Сашка:
— А ти що, був в армії?
— Так, я, офіцер запасу.
— Ну а я, ну а я тоді начальником запасу буду! Ось так!

Донька:
— Мама, поїхали до папи на роботу, він без мене плаче.

Синулька наш хворів. Подзвонила бабуся:
— Данюшка, як ти себе відчуваєш?
— Бабуся, я себе взагалі не відчуваю!

Ліпили тільки що з донькою з пластиліну. Зліпила я такого собі баранчика, а доня каже:
— Диви, на тата схожий.

Онук (5 років) вибирає з батьком шорти в магазині.
— Тато, яка різниця, які купувати?! Все одно, вони потрібні тільки щоб попу закрити.

По вікну стукає дощ. Симон (3,5 року) сумно:
— Наче мільйон пташок на вікно какають...

Мій Антон практично донині поп-корн зве не інакше як пур-ком. Ви не уявляєте який сміх це викликає у продавців пуркома.

Наша хатня киця Мілка зараз «гуляє», весна в неї відітєлі почалась, як вибігає на вулицю, не докличешся. Маємо ще кота Мурчика, який до хати не ходить, постійно на дворі. Вчора вранці їдемо на роботу и садок, Мілка втекла, ніде її не видно. Кажу:
— Нехай залишається, немає часу її кликати, добре за день замерзне, більше втікати не буде.
Тут Максимко регоче і кличе мене:
— Дивись, мам, — показує під припарковане авто, — Мілка заховалась! О, дивись, Мурко гріє її, зверху на неї ліг і гріє... Мам, він її цілий день так гріти буде, вона точно не замерзне.
Я собі як уявила, як Мурко Мілку цілий день «гріти» буде... Ввечері ще й бабі розказував, який наш Мурчик турботливий.

Вихователька натхненно:
— Женя, у тебе сьогодні день народження?!
Дитина буденно:
— Ні... Мені просто сьогодні п'ять років.

— Мамо, я хочу пити!
— Артем, ось водичка, пий.
— На жаль, я хочу чаю...

Вчу Яринку говорити букву «р». Показала де язик тримати і кажу їй:
— Тренуйся, гвори риба, рак, риба, рак...
— Риба, рак, шинка, риба, рак, шинка.
— А чому шинка?!
— Бо я найбільше шинку люблю.

А мій 6,5 річний кавалер видав, тицьнувши на сторінку журналу, де зображено яскраво-червону помаду:
— Мамочко, купи собі отаку помаду! В тата до тебе прокинуться романтичні почуття!

В Ярки випав ще один зуб, вона всім про це розповідає, в ліфті розказала сусідській бабусі, та порадила лишити випавший зубик мишці і сказати: «на тобі старий, дай мені новий».
Ярка приходить додому і каже:
— Я якщо ту мишу з'їсть кіт, я що, беззуба буду?

Ходить Златка по кімнаті і каже:
— Ото є тата портфель, ото є мами портфель... Мама, купи мені портфель!
— А для чого тобі портфель?
Златка:
— Я буду ходити на роботу.
— А ти маєш роботу?
— Я вмію ходити.

Сіли їсти кашу, поклала в її шматочок масла. Поки син крутився і всідався, масло в каші розтануло. І тут Артем видає:
— Мама, каша моє масло з'їла.

Наш Данилко дуже любить оливки, а ми його в тому обмежуємо. От він і не знає, що би то придумати щоб ми йому їх купили. Підходить до мене і говорить:
— Може ми запросимо в гості моїх друзів Катрусю і Северинка, і обов'язково треба купити оливки, але вони ж діти (хоча старші від нього) і їм того їсти не можна, то я буду змушений з'їсти їх сам.

Я вчора зварила спагетті і забула їх посолити. Отже сказала своїм, що бракує солі. Даю Юліані миску з клюсками, а вона мені:
— І сілі!
Я їй кажу, що ми кажемо «сіль», а нема «солі»! А якщо я кажу що є клюски, а нема...
Юліана:
— Солі!

Марко підходить до свого друга Ромчика і каже:
— Знаєш, тато шось мене сварить і сварить, і як ти думаєш що я маю з ним робити?

Вчить моя Аня віршик. І вже так гарно розповідає, я така рада, що все так чудово, слухаю її, нарешті останній рядок і тут моя дитина замість «побігли завзяті струмочки» видає «побігли за взятки струмочки». Я не знаю, що вона мала на увазі, але... ледь перевчила.

Розмовляли ми з Юльчиком про динозаврів і він «винайшов» свою теорію вимирання динозаврів:
— Я знаю, чому зникли динозаври! Тому, що якийсь нечемний динозавр, дав іншим динозаврам цукерку, динозаври з'їли багааато цукерок, в них почали боліти зубки... А тоді ж лікаря зубного не було, і вони так плакали-плакали і вмерли!

Діти товчуться по дивані. Кажу Насті, щоб так сильно не скакала, а вважала на Єву, щоб та не впала. А Настя каже:
— Мамочко, ти не переживай, вона як впаде, я тобі скажу.

Прибирала я вчора, а малий бавився. Тут заходить в коридор до мене і каже:
— От буде в мене колись дівчинка і народиться дитинка і прийде вона до мене, і скаже «побався зі мною» і я всю роботу кину і піду бавитись!
Видно мама трохи переборщила зі складанням-прибиранням! Виправляюсь.

Дочка (5 років) про вчительку малювання:
— У неї від поганих малюнків робляться погані нерви...