нові історії

Дмитрик (3 рочки):
— Мамо, варення ще є? Тоді тягни, Карлсон сказав!

Яринка вже не може дочекатись появи сестрички. Підходить до мене дивиться на живіт і каже:
— Оленка, ти їдеш сьогодні родитися, чи ні?!

У 6 років Катя перший раз з'їздила в піонерський табір на місяць. Матуся зустрічає її, радісно каже:
— Пішли швидше додому, тебе там бабуся з дідусем так чекають!
Катеринка робить круглі очі:
— Як?! А вони ще живі?! Ура-а-а!!!

— Сьогодні урок буде присвячений визначенню Батьківщини!
Лідія Іванівна сяяла. Вона, як їй здавалося, знала всі можливі визначення, і навіть відчувала себе здатною пояснити це учням.
...Послідували нудні визначення, і як резюме, щоб донести до розумів і сердець школярів, Лідія Іванівна видала:
— Діти! Батьківщина — це місце, де хочеться вийти на пенсію і гідно зустріти старість!
— Та що ви таке говорите! Нам по 15 років, ми ще школу не закінчили, а ви — пенсія і старість!
— Ми не хочемо на пенсію!
Лідія Іванівна почервоніла:
— Хто тут у нас найрозумніший?
— Я, — відгукнувся Марк.
— Ну розкажи всім, що таке БАТЬКІВЩИНА.
— Це таке місце, знаєте... куди завжди можна повернутися! З будь-якого місця! — відповів учень.
— Круто, — всі загаласували. — Повернутися звідки-небудь — це набагато цікавіше, ніж йти на пенсію!

Матуся з бабусею згадують, як вони багато років тому, коли донечка Лєра ще була в 2-му класі, їздили на море в Бердянськ.
3-річний Миколка довго і уважно слухав, як там було добре і весело, а потім почав плакати:
— В-в-у, ви які! Самі поїхали, а мене на море не взяли! Кинули мене тут одного, в місті...

Маленька дівчинка здивовано питає у мами:
— Мамо! Чому ти спочатку учила мене ходити і говорити, а зараз хочеш, щоб я сиділа і мовчала?!

Діна (3 роки) вередує, не слухається. Говорю їй:
— Припини негайно це ниття! Я з тобою вже всі нерви вимотала!
А мала дуже зацікавлено питає:
— А покажи, який клубок вийшов?

Хлопчику купили двох папуг. Він постежив за птахами, як вони радісно чиркають, і говорить:
— Щось вам дуже добре! Треба вам батьків купити...

— Коли я був маленький, то я був МАЛЕНЬКИЙ, а зараз я вже великий, тому мені треба казати ВЕЛИКИЙ. Не називай мене «мій маленький синочок»! Кажи «мій великий синочок»!

Взяла я Діму сьогодні на руки і несу в кімнату, а він до мене каже:
— Мама, перестань мене тягати, я вже виріс.

Поїхав чоловік у відрядження. Ну я покликала подругу переночувати. Зранку подруга пішла на роботу. Повертається раптово чоловік, ну і жартома питає сина, чи був в нас хто. Він (4 роки) чомусь вирішив, що татові не сподобається, що в нас ночувала моя подруга, що напевно, татко більше своїх друзів любить, то й каже:
— Так, у нас дядько Владик ночував!
Німа сцена, бо дитина до того часу взагалі не казала неправду!!! Ми з чоловіком дивимося один на одного, малий розуміє, що щось не то ляпнув і каже:
— Папа, я пожартував! У нас дядько Владик не ночував! У нас чужий дядько ночував!
Завіса.

Йдуть мама з дев'ятирічним сином, тримаючись за руки. Назустріч знайома:
— Такий великий хлопчик, а все з мамою за ручку ходиш.
Гришко, дивлячись матусі в очі, голосно говорить:
— Мамо, у неї діти виросли, ось вона і заздрить. Ти не переживай! Я тебе ще і поцілую зараз!

Поїхали в село до родичів. Там у кішки маленькі кошенята. Оленка (4 рочки) природно, вирішила узяти над ними шефство, носилась з ними, тягала скрізь з собою.
Увечері забігає в будинок і так стурбоване кричить з порогу:
— Татусю, там одне кошеня все личко в молочко собі забруднив! Він тепер брудний ходитиме?
Тато ліниво так відповідає:
— Та ні, його мама вилиже.
Оленка повертається до мене:
— Мамо, вилижеш?!

Бавився Андрюха м'ячем з моєю коліжанкою, копнув його під машину, впевнився, що дістати неможливо, повертається до Люди і єхидненько так:
— Ну? І що ТИ тепер будеш робити?

Дівчинка-квіточка малесенька — роки чотири, йде з мамою по вулиці і видає:
— Мам, я тебе так люблю!
— Як?
— Так люблю, так люблю! Ось скільки дерев — так і люблю!

Юстя зараз гостює у моїх батьків, у Бережанах. Вчора дзвоню і питаю, як їй там.
— Сумно, але я терплю.

Мама:
— А хто це на балконі банку з огірками розбив?
Ліза, 4 роки:
— Це, напевно, тато... руками своїми неслухняними...

Сина сидить із зав'язаними очима. Батьки дають йому в руки різні предмети, а він вгадує.
— Олівець.
— Правильно.
— М'яч.
— Правильно.
— Машинка.
— Правильно.
Потім тато сунув йому в руки шкарпетку. Син довго думав, потім і говорить:
— Шкарпетка.
Ще трохи поміркувавши, понюхав і додав:
— ...Батькова.

Анюта була нечемна і ми з нею посварилися. Мама запитує Аню:
— Чому ти з бабцею посварилася.
— Ми не сварилися! Просто між нами виник конфлікт!

Хлопчик просить у матусі:
— Мамо, купи черевики на коліщатках! Кролики називаються!

В мене на столику у спальні стоять фігурки двох дівчаток-ангеликів. Дивиться на них син, питається:
— Мама, це хто?
— Ангел.
— А це хто? — показує на другого.
— І це ангел.
— А я хто?
— І ти ангел.
Тут я посміхаюсь, ангел — це наше прізвище.
— От я казав в садку Якубові, що я Ангел, а він казав, що я дурний... — засмучено так.

Грається Дашенька картами. Я прислухалась, а вона говорить:
— Королі — дівчаткам, а хлопчикам — шокери.
Шокери — це вона так на джокер каже.

Тато з маленькою дочкою заходять в косметичний магазин. Дівчинка показує на прилавок і радісно кричить на весь відділ:
— Тату, дивись, така ж помада, як у тебе.
Німа сцена... Тато користувався гігієнічною помадою, бо тріскали губи.

Привезли телевізор з ремонту. Попрацював 15 хвилин і перестав працювати. Внучка Аня, великий експерт, філософськи виголошує:
— Що поробиш, така САНТЕХНІКА!!!

Йдемо з садка. Розпитую доньку (3 роки) як і що. Розповідає:
— Мене сьогодні вихователька лаяла!
— За що? Ти погано поводилася?
— Ні, добре. Просто, коли всі малювали, я тихенько на столі стрибала.

Виходжу зі своєї кімнати і бачу: з кухні, на всіх парах, проноситься кішка, слідом за нею син. Кішка вилітає в передпокій, вписується в поворот, але задні лапи заносить, їде по лінолеуму, виправляє крен, тікає. Син пробігає мимо з криком:
— Зірки на льоду!!!
Падає на підлогу, їде попій по лінолеуму, не встигає тормознуть і відлітає під вішалку. На нього звалюється вся одежа, і син звідти:
— Завіса!!!

Максимка (3 роки) по дорозі з садка, загадав дідові загадку:
— Що у мене в руці на букву «в»?
Дід змучився в припущеннях, перебрав все що можна і, зневірившись вгадати, сказав:
— Здаюся!
Макс, гордо розтискав долоньку і повідомив:
— Від машинки колесо!

Ранок. Остаточно утомлена чекати, коли прокинуться батьки, Маша (3 рочки) голосно кричить:
— Ма-ша хо-че ка-шу!
Треба сказати, що батьки постійно ведуть боротьбу з малятком за поглинання оної. Залишки маминого сну випаровуються, і виривається дуже непедагогічне:
— Маша! Ти з'їхала з глузду?
На що дитинча упевнено парирує:
— Так! Маша з'їхала з глузду! Ма-ша хо-че ка-шу!

— Оленька, тебе в дитячому саду хто-небудь кривдить?
— Кривдить.
— Хто? Сашко, так?
— Так!
— А як він тебе кривдить?
Бубонить:
— Як, як... Руками!
Мати розхвилювалася і розгублено вигукує:
— Як руками? Як руками? По яких місцях?
Мала знову бубонить у відповідь:
— По яких, по яких... По моїх!

Батько узяв на руки Анютку (5 років) підкинув пару разів, потім поклав на ліжечко. Вона розчаровано:
— Тато, ти мною награвся?